«Арабська весна»: причини, особливості та політичні наслідки для країн близькосхідного регіону та Північної Африки

Анотація

У статті на основі існуючої історіографічної та джерельної бази, окреслено причини революційних подій, що охопили в 2010-2011 рр. низку країн Близького Сходу та Північної Африки та які стали відомі під назвою «Арабська весна». Автором здійснено спробу класифікувати вказані події за особливостями їх перебігу та наслідками. Відповідно, було виділено чотири основні типи: тунісько-єгипетський, де в умовах існування більш розвинутих соціальних та економічних інститутів, більш високого рівня загальної освіти й національної самосвідомості населення, хвилі протестів завершилися поваленням правлячих режимів і досягнення відносної стабілізації; лівійський, особливістю якого стало жорстке військове протистояння з втручанням зовнішніх сил, що привело до краху пануючого в Лівії режиму та фактичного розпаду держави; єменський варіант, в якому важливу роль у виникненні протестного руху відіграли міжконфесійні, регіональні та міжкланові розбіжності; сирійський варіант «Арабської весни» виявився найбільш трагічним і кровопролитним. Сирія стала країною, де означилося прагнення сучасної Росії політичними та військовими методами означити свої геополітичні інтереси та показати свою спроможність їх відстоювати. Вона стала своєрідним полігоном, де відпрацьовувалися методи війни, засоби масового вбивства, які надалі Москва стала застосовувати в Україні в ході злочинної, загарбницької війни.