3-я Українська радянська армія у хаосі самознищення (травень 1919 р.)

Анотація

Стаття присвячена аналізу подій на південному заході України пов’язаних з повстанням отамана Н. Григор’єва. Розглядаючи особливості російської агресії в Україні у 1919 р., треба зазначити, що російський колоніалізм, використовуючи оманливу пропаганду, спромігся залучити значну частину мешканців України до трьох червоних армій радянського Українського фронту. Але, в травні 1919 р. частини 3-ї армії цього фронту повстали проти колоніальної політики «червоної» влади. На Півдні України отаману Н. Григор’єву вдалося підняти на повстання не тільки свою 6-ту дивізію 3-ї армії, але й частини 5-ї дивізії, радянські гарнізони Миколаєва, Херсона, Очакова, невдала спроба повстання військових фіксувалася в Одесі. Можна твердити, що в середині травня 1919 р. 3-я армія Українського фронту опинилася в стані руйнації та хаосу, з якого вона так і не вийшла до своєї ліквідації у червні 1919 р. Повстання отамана Н. Григор’єва зруйнувала тили Червоної Армії, не давши їй змоги провести запланований «похід на Європу» (захоплення Румунії), зробивши її неспроможною опиратися наступу частин армії УНР і «білої» армії. Повстання показало силу українського спротиву «червоній» диктатурі та привела до загальної кризи владних інститутів, у той же час повстанці виявили свої вади: антисемітизм, що досяг рівня погромів, недисциплінованість частин, хаотичність військового стратегічного планування.