Старожитності Лукомор'я

Будівництво та характеристика Аджидерсько-Овідіопольського форту за картами 1793-1798 рр.

2024-12-26T23:41:41+02:00

У стаття деталізований та проілюстрований процес створення Аджидерсько-Овідіопольського форту на базі планів і карт 1793-1798 рр. Розповідається про проектанта Ф. де Волана й інших керівників будівництва, визначені етапи зведення та надана загальна характеристика названого об’єкту з точки зору фортифікаційної науки. Підкреслено, що одночасно поруч зводилася низка споруд бази та пристань для Дністровської ескадри Чорноморського Гребного флоту, а також Соляний магазин, карантин та інші інфраструктурні об’єкти міста. Крім того, автор проаналізував, атрибутував та уточнив датування рапортів, карт і планів, які склав в Аккермані у 1793 і 1797 рр. французький інженер на османській службі Ф. Кауффер.

Народна освіта та школа в концепції українізації й утвердження національної ідентичності українців другої половини ХІХ століття

2024-12-26T23:41:41+02:00

Упродовж другої половини ХІХ ст. проблема народної освіти та поширення писемності серед усіх верств українського соціуму залишалася у числі головних завдань представників нашої національної еліти. Причому, наприкінці 1850-х – початку 60-х років, в умовах короткого періоду лібералізму в політиці Російської імперії ця діяльність надзвичайно стрімко й обнадійливо успішно була започаткована, але вже у 1863, 1876 рр. та надалі – репресивні обмеження з боку влади спричинили в рядах українських громадських діячів різнопоглядність щодо пріоритетів у роботі. Власне, частина з них перейшла на позиції акцентування проблеми соціального вивільнення та боротьби за поліпшення умов життя фізично працюючих верств; а водночас, нехтуючи проблемою надання цим верствам чіткого національно-культурного самоусвідомлення. У подальшому, українські симпатики боротьби за соціальне звільнення цілком приєдналися до загальноросійської боротьби з правлячим режимом самодержавства, у контексті політичних теорій соціалізму та марксизму – тим самим втративши розуміння важливості утверджувати серед українців усвідомлення власної національної ідентичності.

Вплив ідей німецького романтизму на культурно-національне відродження України ХІХ століття

2024-12-26T23:41:41+02:00

У статті проаналізовано ідеї відомих представників німецького романтизму Фрідріха Шлегеля, Новаліса, Фрідріха Шлеєрмахера, Людвіга Тіка, Якоба та Вільгельма Грімм, і визначено їх вплив на культурно-національне відродження України ХІХ ст. Головні ідеї німецьких романтиків полягали у наступному: відродження національної самобутності, культури, народного мистецтва та прагнення до свободи, і були інтегровані до кола ідей українських романтиків – М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша, М. Шашкевича.

Зазначено, що українська інтелігенція інтегрувала німецькі романтичні ідеї до українського контексту в якості боротьби за національну свідомість, збереження самобутності, звернення до народної творчості та історичної пам’яті, що стали своєрідною відповіддю на імперські утиски й асиміляційні впливи.

Встановлено, що на основі ідей німецьких романтиків, український романтизм набув унікальних особливостей: звернення до козацького міфу, поєднання християнських мотивів з ідеями національного відродження, символіка природи, важливе значення української мови як символу національної єдності та ідентичності. Ці унікальності українського романтизму відображали специфіку української культури, духовності та прагнення до національного відродження.

Імперативи розвитку початкової освіти у діяльності земської ліберальної партії Північної України (1870-і рр.)

2024-12-26T23:41:41+02:00

У публікації розглядаються головні імперативи розвитку початкової освіти у практичній діяльності ліберальної партії Північної України у 1870-х рр. Автор прийшов до висновку про те, що галузь народної просвіти була об’єктом системної та постійної уваги з боку представників опозиційної аристократичної фронди Північної України, зокрема на досліджуваному етапі. Не дивлячись на тривале скептичне ставлення селянського стану до земських навчальних закладів, яке було безпосередньо пов’язане з інертністю неосвіченості населення громад, великою скромністю їх фінансових можливостей і відсутністю належної комунікації між інститутами місцевого самоврядування та селянством, як основною верствою суспільства держави, все ж завдяки зусиллям членів земської ліберальної партії вдалося збудувати достатньо прогресивну систему народної просвіти краю, яка без усіляких перебільшень стала одним з видатних досягнень практичної діяльності земського ліберального руху на півночі Лівобережної України у 60-80-х рр. ХІХ ст. У цілому, діяльність земських лібералів Північного Лівобережжя у царині народної просвіти була актом прогресивного подвижництва, який був спрямований на формування хоча б мінімально освіченого суспільства на українських землях Російської імперії та фундації основ громадянського суспільства.

Земське кредитування сільськогосподарських товаровиробників як важливий елемент підтримки сільського господарства Середньої Наддніпрянщини у др. пол. ХІХ – на початку ХХ ст.

2024-12-26T23:41:41+02:00

Стаття присвячена дослідженню ролі та значення земського кредитування як важливого інструмента підтримки сільськогосподарських товаровиробників Середньої Наддніпрянщини у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. З’ясовано особливості впровадження системи земського кредитування, її значення для сільськогосподарських товаровиробників, а також оцінено вплив цього явища на розвиток аграрного сектора у контексті загальноекономічних тенденцій другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Органи цензури в українській державі доби національно-визвольних змагань (1917-1921 рр.)

2024-12-26T23:41:41+02:00

Стаття розкриває розвиток цензурних органів у постімперському просторі української держави за різних політичних режимів доби національно-визвольних змагань 1917-21 рр.

Автор прийшов висновку, що не дивлячись на те, що революційні події 1917 року мали демократичний характер, усі режими, які намагалися контролювати українські землі, не відмовилися від такого інструменту контролю за суспільством як цензура. Подібне ставлення до цензури вчергове підтверджує, що даний інструмент під час війни та політичної кризи відіграє якщо не ключову, то особливо важливу роль як інструмент контролю над суспільною думкою, забезпеченням стабільності та захисту національної безпеки й загалом держави.

За доби національно-визвольних змагань уряди використовували цензуру для обмеження інформації, яка могла викликати паніку, підірвати бойовий дух війська чи надати перевагу супротивнику. Загальним для усіх національних урядів була спільна боротьба з більшовицькими ідеями, які поширювалися не лише через пресу, а й шляхом листів, брошур і листівок. Найбільш послідовними у реалізації жорсткої цензури були гетьманський і радянський режими, які спиралися на інструменти військово-політичного контролю.

Таким чином, цензура у період війн і криз є подвійним явищем: вона може бути необхідною для збереження стабільності та безпеки, але водночас несе загрозу для демократичних цінностей і прав людини. Оптимальне використання цензури у таких умовах передбачає баланс між необхідністю контролю та забезпеченням свободи інформації.

До 80-ї річниці депортації кримськотатарського народу 1944 року: історичний контекст, причини та наслідки

2024-12-26T23:41:41+02:00

Стаття присвячена 80-й річниці депортації кримськотатарського народу, яка стала одним із найбільш трагічних і масштабних актів радянської репресивної політики у ХХ ст. Ця подія мала далекосяжні наслідки для кримськотатарського народу, а також для соціально-економічної та культурної структури всього Кримського півострова. У дослідженні аналізуються головні причини депортації, її перебіг і складні наслідки. Окрім демографічних наслідків розкрито політичні, ідеологічні та геостратегічні причини, які спонукали радянську владу до здійснення депортації.

Важливим аспектом роботи є аналіз сучасного становища кримських татар у контексті окупації Криму Росією з 2014 року. Це питання набуває особливої актуальності, оскільки кримськотатарський народ знову стикається з новими хвилями репресій і переслідувань, які загрожують їхній культурній спадщині та існуванню. Приділяється увага тому, як сучасні умови окупації впливають на національну самосвідомість кримських татар і як їхня історія депортації використовується у сучасних політичних дискусіях.

Підкреслено важливість збереження історичної пам’яті про депортацію кримських татар, як одного з ключових елементів боротьби за права депортованих народів. Особливо акцентується на важливості збереження національної ідентичності в умовах, коли народ стикається з новими загрозами. У роботі приділено значну увагу міжнародним викликам, пов’язаним з порушенням прав людини, зокрема прав національних меншин, а також з необхідністю відновлення історичної справедливості та захисту культурних прав народів, які постраждали від депортацій і репресій.

Залізне дно: морське кладовище Гуадалканалу

2024-12-26T23:41:41+02:00

Стаття присвячена дослідженню феномену «Залізного дна» – унікального морського кладовища навколо Гуадалканалу, що виникло внаслідок інтенсивних бойових дій під час Тихоокеанської кампанії Другої світової війни (1942-1945). У роботі детально розглядаються ключові морські битви, що відбулися у цьому регіоні, зокрема, роль флотів США та Японії у боротьбі за контроль над стратегічно важливими водами Соломонових островів.

Аналіз історичних джерел дозволяє простежити, як високий рівень інтенсивності військових дій призвів до утворення підводного кладовища, що включає десятки затонулих кораблів і літаків, які нині становлять важливу частину світової культурної спадщини. Особлива увага приділяється тактиці нічних боїв, використанню торпед, авіаносців, а також координації між морськими й авіаційними підрозділами, які впливали на перебіг битв. Підкреслюється значення «Залізного дна» як об’єкта історико-культурного й археологічного дослідження, що привертає увагу науковців, любителів історії та туристів з усього світу.

Втрати цивільних і комбатантів та українські військовополонені під час російсько-української війни (2014-2024): чисельність, засудження й тортури (порушення Женевської конвенції)

2024-12-26T23:41:41+02:00

У статті робиться спроба на основі відкритих джерел та офіційної інформації, зібраної авторами із різноманітних офіційних сайтів, дослідити й узагальнити: дані про загиблих і поранених українських комбатантів у порівнянні з російськими втратами, статистичні дані про обміни українських військовополонених за період з 2014 й до кінця 2024 року, визначити умови утримання українських військовополонених у російських таборах, тюрмах тощо.

Метою й, відповідно, результатом стала можливість навести реальні факти порушення основних принципів, норм і рішень Женевської дипломатичної конференції 1929 року та наступних міжнародно-правових документів, прийнятих напередодні та після Другої світової війни, до того ж, підписаних як українською, так і російською сторонами нинішнього воєнного конфлікту.

Зроблено висновок, що Російська Федерація, яка розв’язала проти українського народу війну, повністю ігнорує норми поводження з тисячами українських військовополонених, піддаючи їх розстрілам і тортурам, незаконно засуджуючи й утримуючи їх роками у тюрмах і таборах. Міжнародне право визначає такі дії як черговий воєнний злочин Росії.