Старожитності Лукомор'я

Сорочки, кошулі та кошульки: український натільний одяг другої половини 16 – першої половини 17 ст.

Наталя Скорнякова — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

В статті показано основні характеристики таких елементів української ранньомодерної спідньої білизни як сорочка, кошуля та кошулька. Для цього на основі статистичного аналізу актових справ другої пол. 16 – першої пол. 17 ст. Київського та Волинського воєводств створено три типи графіків. Підтверджено версію, яку запропонували дослідники раніше, що сорочки не вишивалися та були спідньою білизною, у той час як кошулі могли мати вишивку та, швидше за все, вдягалися на сорочку. Спростовано думку, що кошуля та кошулька були синонімічними поняттями, частина кошульок віднесена до коштовностей, а не до білизни. Порівняно ціни на різні сорти лляних тканин і на готові вироби з них, також показано різницю в цінах на перлові та золоті кошульки. Зроблено спробу вирахувати ширину та кількість тканини, потрібної для пошиття чоловічої та жіночої кошуль.

Аналіз метричних книг парафій Мукачівської єпархії 18 ст. (на основі матеріалів Державного архіву Закарпатської області)

Василь Міщанин — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу метричних книг парафій Мукачівської єпархії 18 ст. Автор на основі матеріалів Державного архіву Закарпатської області (ДАЗО) досліджує особливості метричної документації, її структурні елементи та предметно-тематичний зміст. У роботі зроблено спробу систематизації та впорядкування існуючих джерел за принципом внутрішнього та зовнішнього направлення і призначення. Особливу увагу при цьому приділено міжконфесійним взаємовідносинам в парафіях єпархії у вказаних період.

Огляд історіографії тематики свідчить про обмежену наявність джерел по даній тематиці. Опрацьовані архівні матеріали ДАЗО значно доповнюють існуючу документальну базу та суттєво заповнюють існуючі білі плями в історії парафіяльного документообігу Мукачівської єпархії. У статті, на основі нових джерел, предметно досліджуються окремі аспекти метрології у 18 ст. Десятки архівних джерел вводяться до наукового обігу вперше.

Ідейні та фактологічні витоки вільнокозачого руху 18-19 ст. через призму національного самоусвідомлення

Віталій Маніяк — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються теоретичні основи історичної пам’яті та національного міфу у контексті формування Вільнокозачого руху напередодні революційних подій початку 20 ст. Окремо досліджується роль козацької спадщини у формуванні політичних і соціальних концепцій того часу, а також її значення для самобутності української нації. Особливу увагу приділено важливості збереження пам’яті про козацьку спадщину та її впливу на розвиток Вільнокозачого руху, який став виразом боротьби за свободу та незалежність України. Стаття аналізує ідеї «козацького романтизму», що поєднували демократичні риси Гетьманщини з прагненнями до свободи, і підкреслює значення цієї спадщини для розвитку національної свідомості в умовах соціальних і політичних змін.

Українська мова як мова науки у поглядах журналу «Основа» (1861-1863 рр.)

Армен Тоноян — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті висвітлюється роль журналу «Основа», як першої легальної трибуни українофілів Російської імперії, у формулюванні уявлень про українську мову як потенційну мову науки. Особливу увагу приділено концептуальним позиціям П. Куліша та М. Костомарова. П. Куліш послідовно наголошував на потребі витворення високого художнього стилю як основи для формування наукової мови, тоді як М. Костомаров, передбачаючи загрозу культурної асиміляції, закликав до невідкладного створення україномовного корпусу наукових текстів. Через аналіз публікацій, приватного листування та редакційних рішень, висвітлено конкретні практики трансформації української мови як мови наукового знання. Висновки засвідчують, що попри численні виклики від нестачі авторів до внутрішніх конфліктів і брак якісної комунікації з кореспондентами, редакція «Основи», передусім взоруючись на ідеї П. Куліша і М. Костомарова, ініціювала перші системні кроки до творення української наукової мови.

Видавнича справа та громадівський рух у другій половині 19 ст.: роль періодичних видань у формуванні модерної української ідентичності

Юрій Перга — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У другій половині 19 ст. видавнича справа стала важливим чинником формування модерної української ідентичності. Періодичні видання слугували механізмом поширення національної ідеології, сприяли консолідації інтелектуальних кіл та активізації громадівського руху, що чинив опір цензурним обмеженням. У статті комплексно охарактеризовано вплив видавничої справи та публіцистики на формування модерної української ідентичності у другій половині 19 ст. Задля досягнення цієї мети систематизовано історико-культурні чинники, що сприяли розвиткові видавничої діяльності; проаналізовано роль окремих періодичних видань у формуванні національної думки; виявлено зв’язок між публіцистикою та громадівським рухом.

Питання сільськогосподарського кредитування селянства Середньої Наддніпрянщини у роботі місцевих комітетів Особливої наради з питань сільськогосподарської промисловості (1902-1903 рр.)

Анатолій Морозов — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджується діяльність місцевих комітетів Особливої наради з питань сільськогосподарської промисловості щодо вирішення питання сільськогосподарського кредитування селянства Середньої Наддніпрянщини та її вплив на розвиток сільського господарства регіону. Особлива увага приділяється роботі місцевих комітетів Київської, Полтавської та Подільської губерній. Показано, що робота місцевих комітетів навколо проблем кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників загалом була досить активна. Найбільше уваги члени комітетів приділили дрібному, так званому «народному» кредиту.

Кредитування селян-переселенців у роки Столипінської аграрної реформи в Україні

Наталія Тацієнко — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті, на прикладі Київської губернії, зроблено спробу з’ясувати чинники, які вплинули на переселення селянства з українських губерній на початку 20 ст. Міграція почала розглядатися як один із способів розв’язання аграрного питання через заселення та господарське освоєння величезних масивів неосвоєних земель імперії. Стихійність селянського переселення, якій сприяли ще й удосконалення транспортної інфраструктури, змусила владу унормувати цей процес через вироблення законодавчих актів. Уряд заохочував селян до міграції обіцянками фінансової кредитної допомоги на переїзд, купівлю реманенту, худоби, посівного та продовольчого матеріалу, житла. Під час Столипінської аграрної реформи переселення набуло більш чіткого та спрямованого характеру. Переселенці могли звільняться від оподаткування, а також отримувати відстрочку від військової повинності. Проте, розміри кредитної підтримки часто були недостатніми та не могли покрити всі витрати мігрантів, що було однією з причин їх повернення на Батьківщину та й загалом спадання переселенського руху.

Погляди архієпископа Василя (Богдашевського) на культуру письма та академічну доброчесність у Київській духовній академії: досвід і практика

Владислав Яшин — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено аналіз позиції професора Київської духовної академії архієпископа Василя (Богдашевського) щодо особливостей культури письма та принципів дотримання студентами академічної доброчесності. Дослідження базується на основі матеріалів його відгуків на рецензовані ним кваліфікаційні роботи, подані на здобуття наукових ступенів кандидата та магістра богослов’я. Зазначені відгуки поміщені в академічному часописі Київської духовної академії «Труди КДА». На прикладі аналізу відгуків архієпископа Василя (Богдашевського) простежується той факт, що така чітка політика Академії стимулювала розвиток культури академічного письма серед студентів, сприяла підвищенню рівня їхніх дослідницьких навичок і забезпечувала формування етичних стандартів академічної доброчесності.

Повсякденне життя мешканців Миколаєва у роки Великої війни (1914-1917 рр.)

Владислав Пархоменко — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу повсякденного життя мешканців м. Миколаєва у роки Першої світової війни. На підставі різноманітних джерел, переважно періодичних видань, проаналізовано суспільні настрої впродовж воєнних років.

Висвітлено поширення патріотичних почуттів на початку війни, що проявилося в антинімецькій кампанії, активній волонтерській діяльності, спрямованої на допомогу пораненим, біженцям, незаможним верствам населення. Відображено еволюцію суспільних поглядів, подальшу втому від війни, розчарування, соціальну байдужість, викликаних соціально-економічними негараздами та невдалим перебігом військових дій.

Профспілки у системі радянського управління: досвід УСРР у 1920-1930-х рр.

Микола Виговський, Віктор Доценко, Михайло Жолоб — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено трансформацію професійних спілок в Україні упродовж 1920-1930-х рр. Аналізуються ключові етапи інституційного розвитку профспілок, їх організаційна структура, форми участі у виробничій і політичній діяльності, механізми контролю за трудовими ресурсами та соціальними процесами. Особливу увагу приділено процесам більшовизації профспілкового руху, централізації управління, українізації апарату та формуванню системи позаекономічного стимулювання праці. Висвітлюється роль профспілок у реалізації агітаційно-пропагандистських кампаній, кадровій політиці та забезпеченні ідеологічної лояльності трудових колективів. Показано, як профспілки з інституцій соціального представництва поступово перетворилися на інструмент державного контролю в умовах формування радянського тоталітаризму. Окреслено значення історичного досвіду для розуміння сучасних викликів профспілкового руху в Україні. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході та враховує як політичний, так і соціально-економічний вимір діяльності профспілок. Отримані результати поглиблюють уявлення про функціонування владно-ієрархічних механізмів у соціально-трудовій сфері УСРР.

Особливості профілактичних заходів пожежної безпеки на Харківщині у 1939-1941 роках

Михайло Харламов, Людмила Гонтаренко — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються окремі загальні аспекти розвитку системи профілактичних заходів пожежної безпеки на території Харківської області Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) у 1939-1941 роках. Аналізуються маловисвітлені та невивчені проблеми створення та поліпшення системи протипожежних профілактичних дій на території Харківщини, одного з найважливіших регіонів УРСР з точки зору промислового, транспортного та сільськогосподарського потенціалу України у вказаний історичний період. Досліджуються особливості професійних кроків із захисту від пожеж сільських населених пунктів, специфіка формування добровільних пожежних команд у сільській місцевості, питання проведення спеціальних місячників-оглядів пожежної охорони в селах Харківщини, проблеми побудови нових протипожежних будівель та придбання протипожежного реманенту.

Зроблено висновок, що не дивлячись на певні проблеми у сфері попередження пожеж на Харківщині в досліджуваний період, профілактичні заходи пожежної безпеки, що проводилися державними органами влади та пожежної охорони, а також місцевим населенням були достатньо ефективними у справі попередження пожеж. Проте, потрібно вказати, що ефективність профілактичної роботи в сфері пожежної охорони залежала від професіоналізму, досвіду та відповідальності співробітників системи вогнеборчої охорони в різних районах Харківської області.

Показові суди над угорським братством і комуністичний переворот в Угорщині після Другої світової війни

Дмитро Колос — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено фальсифіковану судову справу над таємним товариством Угорське братство, та розглянуто, яку роль вона зіграла в організації комуністичного перевороту в Угорщині. Щоб надати комплексне розуміння передумов, ходу процесу та його наслідків, стаття описує політичне становище Угорщини після Другої світової війни та місце комуністів у державі, аналізує процес розроблення несправедливих звинувачень та їхню презентацію на судах, висвітлює втручання совєтської окупаційної адміністрації в організацію справ, демонструє як працювала пропаганда в медіа та пояснює як суди узгоджувалися з усуненням від влади політичних опонентів угорських комуністів.

Формування мережі культурно-просвітницьких закладів у сільській місцевості періоду хрущовської «відлиги» як один із векторів радянської політики по знищенню національної ідентичності

Яніна Федоренко, Тетяна Чубіна — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню процесу формування мережі культурно-просвітницьких закладів у сільській місцевості України періоду хрущовської «відлиги» як одного із векторів радянської ідеологічної політики по знищенню національної ідентичності. Автори, аналізуючи особливості функціонування культурно-просвітницьких закладів та їх типи, роблять висновки, що вся діяльність сільських будинків культури та клубів була спрямована на утвердження ідеологічних доктрин комуністичної партії й знищення будь-яких проявів національної ідентичності населення українського села, а кінцевою метою мало стати завершення процесу формування штучно створеної безвольної спільноти, позбавленої самобутності й індивідуальності під назвою радянський народ.

Євроінтеграційна політика України: досягнення, труднощі та перспективи співпраці з ЄС

Андрій Нагірняк — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено аналіз становлення та розвитку євроінтеграційних процесів в Україні, з урахуванням їхнього поточного стану. Автор висвітлює історичні передумови формування України як європейської держави та наголошує, що євроінтеграційний курс є свідомим вибором як українського суспільства, так і органів державної влади. У матеріалі розглянуто як позитивні, так і негативні аспекти впливу євроінтеграції на державний розвиток, окреслено ключові напрями реформування. Особливу увагу приділено активізації євроінтеграційного руху після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року. Зроблено висновок, що Україна впевнено, динамічно та наполегливо просувається до повноправного членства в Європейському Союзі.

Українсько-кубинські зовнішньоекономічні відносини (1991-2021 рр.)

Богдан Яремчук — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена комплексному аналізу зовнішньоекономічних відносин між Україною та Республікою Куба у 1991-2021 рр. У центрі дослідження – трансформація двостороннього економічного співробітництва в умовах геополітичних змін, економічної турбулентності та стратегічного переосмислення партнерств.

Автор окреслює договірну базу відносин між державами, серед ключових документів якої підписання міжурядових угод: про торгівлю (1991, 1998), взаємний захист інвестицій (1995), створення міжурядової комісії (1994), що стали підґрунтям співпраці у сферах економіки, науки, культури, транспорту й освіти. Попри це, торгівля між державами у 1990-х роках залишалася нерегулярною й обмеженою, що пояснюється кризовим станом обох економік.

Починаючи з 2000-х років, Україна й Куба робили спроби активізувати економічні зв’язки: створення спільних підприємств, постачання авіаційної техніки (літаки АН), автомобілів (КрАЗ), участь у модернізації енергетичних об’єктів Куби. Незважаючи на перспективність співпраці, реалізація багатьох проєктів стикалася з труднощами: географічна віддаленість, брак фінансування, політичні бар’єри й обмеженість ринку.

Автор прослідкував динаміку економічних відносин у сфері торгівлі товарами та послугами. Задіяний статистичний матеріал показав, що даний вектор відносин й у 21 ст. продовжував залишатися нестійким і в рекордні роки товарообіг сягав усього 50 млн. дол. У 2021 р. цей показник становив лише 5 млн. дол. Основу українського експорту складали чорні метали й олії, імпорту — ром і тютюнові вироби. У сфері послуг обсяги були стабільно низькими.

Підсумовуючи, автор підкреслює, що попри невисокі економічні показники, українсько-кубинські відносини мають важливе гуманітарне та стратегічне значення. Їхній розвиток можливий за умови реалізації спільних інфраструктурних, авіаційних і фармацевтичних проєктів, а також активного залучення приватного бізнесу та нових дипломатичних ініціатив.

Концепція «активного неприєднання» у зовнішньополітичному просторі Латинської Америки

Тетяна Богданова — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено еволюцію та зміст концепції «активного неприєднання» як новітнього підходу до формування зовнішньої політики країн Латинської Америки та Карибського басейну. Автор аналізує, як цей підхід став відповіддю країн Латинської Америки на виклики сучасної епохи – зростання конкуренції між США та КНР, кризи глобального управління, пандемії COVID-19 та війни в Україні. Концепція «активного неприєднання», запропонована латиноамериканськими вченими і дипломатами К. Фортіном, Х. Ейне та К. Орінамі, виступає як спроба сформулювати незалежний курс у глобальних справах, що ґрунтується на національних інтересах, регіональній кооперації та багатосторонності. Політика активного неприєднання з боку Латинської Америки означає не просто зайняття позиції на рівній відстані від Вашингтону та Пекіну, а також необхідність створити простір для активного неприєднання, щоб не бути розчавленими конфронтаціями між наддержавами.

Висвітлено позиції окремих країн Латинської Америки щодо російсько-української війни, що варіюються від повної підтримки України до відвертого проросійського курсу. Зроблено висновок про певну еволюцію та розвиток концепції «активного неприєднання» протягом 2024-2025 років, яка пропонується її авторами як основа для подолання сучасної глобальної турбулентності, балансування між регіоналізмом та глобальною взаємодією та перепозиціонування Глобального Півдня як незалежного актора ц міжнародній системі 21 ст.

Німеччина та африканські держави у системі міжнародних відносин: еволюція постколоніального партнерства у 21 ст.

Геннадій Семенов — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджуються політичний, економічний, безпековий і гуманітарний виміри співпраці Німеччини з африканськими державами у системі міжнародних відносин 21 ст. Визначено, що після завершення колоніальної епохи підходи ФРН до партнерства з Африкою зазнали суттєвої трансформації – від патерналістських практик до рівноправного партнерства, що знаменувало новий етап постколоніальної співпраці та відображено, зокрема, у новій Африканській стратегії Німеччини 2023 р. На політичному рівні ФРН посилює діалог з Африканським Союзом та окремими країнами континенту, визнаючи африканські держави ключовими партнерами у вирішенні спільних глобальних проблем. Проаналізовано ключові ініціативи, які визначають сучасний формат співробітництва: діяльність таких інституцій розвитку, як GIZ, стратегічні програми Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку, започаткована за головування Німеччини в G20 ініціатива «Compact with Africa» для залучення інвестицій в економіки африканських країн, а також участь ФРН у миротворчих місіях ООН та ЄС на континенті, що підкреслює безпековий вимір партнерства.

Окремо акцентовано гуманітарно-культурний аспект, зокрема зусилля з реституції вивезених у колоніальний період культурних цінностей (наприклад, угода 2022 р. про повернення понад 500 бронзових артефактів Беніну) як жест історичної справедливості. Підкреслено, що активізація співпраці ФРН з Африкою впливає на формування спільної політики ЄС щодо Африки, узгоджуючи німецькі ініціативи із загальноєвропейськими стратегіями розвитку, безпеки й управління міграцією, а також забезпечуючи близько 20% фінансування програм ЄС із підтримки миру та безпеки на континенті. Зроблено висновок, що сучасна зовнішня політика Німеччини характеризується стратегією «повернення до Африки», спрямованою на підтримання стабільності та сталого розвитку африканських держав і стримування нелегальної міграції до Європи шляхом усунення її першопричин.

Політичні партії України на сучасному етапі

Дмитро Конопляник — сб, 28 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню розвитку політичних партій і партійної системи України на сучасному етапі, розглянуто їх стан у країні як напередодні російсько-української війни, так і під час неї. Хоча кланово-олігархічний режим суттєво вплинув на якість партій і партійної системи у цілому, але це не означає повного заперечення існування справжніх політичних партій. Вони, безумовно, є, але в умовах такої політичної системи партії, які хотіли потрапити до парламенту, змушені були пристосовуватися до правил, встановлених фінансово-промисловими групами. Запровадження воєнного стану в Україні ускладнило роботу політичних партій, знизивши їх активність у розв’язанні питань громадян. Післявоєнна відбудова потребуватиме активного залучення партій до політики реформ, спрямованих на забезпечення політичної стабільності та розвиток інституцій для зміцнення демократії в країні, що створить основу для стійкого прогресу країни у майбутньому.