Старожитності Лукомор'я

Опис земель і мешканців колишніх запорозьких вольностей 1849 року та його автор Григорій Чариков

Ігор Сапожников, Сергій Аргатюк — чт, 07 лис 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена републікації маловідомого донині реферату «Етнографічні відомості про мешканців, які населяють частину Херсонського повіту», написаному студентом Рішельєвського ліцею Г. Чариковим у 1849 р. в рамках опитування Російського географічного товариства (РГТ). Робота має загальний характер та містить у собі чимало фактів, зібраних у неназваних українських і російських селах та у німецьких і єврейських колоніях, розташованих у межиріччі Інгульця, Дніпра та Базавлука (у межах 3-го стану повіту). У п’яти розділах здебільшого наведені матеріали про домашній і суспільний побут населення, шостий присвячений пам’яткам старовини (курганам) і спогадам про запорозьке минуле.

У статті описано історію роду Чарикових та їх маєтків на Запоріжжі, до яких входили землі колишнього зимівника кошового отамана П. Калнишевського, зроблено критичний аналіз реферату, а також наведено додаткові й ілюстративні історіографічні та картографічні джерела і матеріали, зокрема карти та неопубліковані рисунки кам’яних хрестів запорожців, виконані у цьому регіоні краєзнавцем, військовим топографом А. Чірковим у 1860-х роках.

Локальна шляхта Правобережної України в імперській політиці пошуку компромісів (кінець XVIII – початок ХІХ ст.)

Андрій Шевчук — чт, 07 лис 2024 00:00:00 +0200

Досліджено трансформацію становища місцевої шляхти після інкорпорації правобережних територій до Російської імперії. Аналізується варіативність імперської політики щодо досягнення соціальної стабільності у регіоні зі складною соціоетнічною структурою. Розглядається фундаментальний конфлікт між прагненням шляхти зберегти автономію та намаганням імперської влади встановити тотальний контроль. Особлива увага приділяється судовій владі як ключовому механізму узгодження інтересів центру та периферії. Виділено етапи імперської політики: від збереження річпосполитських процедур до активного впровадження російських органів за Катерини II, що призвело до часткової втрати впливу шляхти.

Детально аналізується політика компромісів Павла I, спрямована на відновлення елементів попередньої судової традиції. При цьому зовнішня реставрація супроводжувалася посиленням бюрократичного контролю й обмеженням незалежності судів. Підкреслюється, що попри видимість повернення до старих порядків, фактичне функціонування нових установ було жорстко регламентоване імперською владою. Зроблено висновок, що локальна шляхта, незважаючи на незадоволення, була змушена прийняти нові «правила гри» через загрозу повної втрати впливу та асиміляції у середовищі імперської еліти.

Український Моцарт (до двохсотріччя з дня смерті Дмитра Бортнянського)

Олександр Хорошев — чт, 07 лис 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню життєвого та творчого шляху видатного українського композитора, співака, диригента та музичного педагога – Дмитра Степановича Бортнянського. Метою даної роботи є всебічний розгляд постаті Дмитра Бортнянського, при чому не тільки як композитора, але й як людини на тлі історичних подій ХVІІІ століття. Встановлюються особливості творчого доробку Дмитра Бортнянського та його вплив на національну й світову музичну культуру. Наукова новизна роботи полягає в аналізі та систематизації життєвого і творчого шляху видатного українського композитора, музиканта, співака та диригента Дмитра Бортнянського; у відтворенні соціально-культурного контексту часу, який сприяв розвиткові митця, висвітленні значення його творчого доробку для актуалізації української духовної національної спадщини.

Внесок французів в освоєння та формування суспільства Північного Причорномор’я

Олена Ходченко — чт, 07 лис 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню внеску французьких переселенців у розвиток південноукраїнських міст Одеси, Херсона та Миколаєва, а також їх ролі у розвитку новітніх галузей промисловості, архітектури, освітньої та культурної сфер. Вивчаючи міграційні хвилі французьких переселенців, доведено, що переселення здебільшого було пов’язане з соціально-політичними та економічними процесами у Франції. Поселень колоністського типу французами не було створено, більшість поселенців з часом повернулися на Батьківщину, залишивши французьке громадянство. Водночас, завдяки новаторським ініціативам французів, було модернізовано містобудування, промисловість і садівництво, а також введено західні культурно-просвітницькі цінності.

Метою дослідження є аналіз внеску та впливу французьких мігрантів на процес розбудови північно-причорноморського регіону, а також простеження соціальних і культурних трансформацій у провінції.

Діяльність земських лібералів Північного Лівобережжя у сфері забезпечення функціонування системи мирових судів (60-80-і рр. ХІХ ст.)

Назар Котельницький — чт, 07 лис 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджується діяльність земських лібералів Північного Лівобережжя у сфері забезпечення функціонування системи мирових судів на етапі 60-80 рр. ХІХ ст. На основі аналізу широкого комплексу історичних джерел, частина з яких вперше запроваджується до міжнародного наукового обігу, автор прийшов до висновку про те, що юридична діяльність представників опозиційної аристократичної фронди північної України була проявом громадського подвижництва, яке відповідало параметрам соціальної програми земського ліберального руху у 60-80-х рр. ХІХ ст. Історичні джерела переконливо свідчать, що ліберальні земці систематично та наполегливо піклувались про організацію, розвиток і поступ системи мирових судів у провінції. Правнича діяльність представників земського лібералізму регіону стала невід’ємною складовою соціально-політичної доктрини досліджуваної течії у визвольному русі Російської імперії, головна мета якої полягала у побудові на практиці громадянського суспільства та демократичного, правового ладу у державі Романових.

Підприємці та меценати Одеси: професійна, науково-технічна та громадська діяльність Г.Е. Вейнштейна (1860-1929 рр.)

Вікторія Добровольська — чт, 07 лис 2024 00:00:00 +0200

Використовуючи біографічний метод, у статті досліджено одеський період життя й активної професійної, науково-організаційної, громадської діяльності інженера-технолога, відомого підприємця, одного з кращих представників науково-технічної інтелігенції промислового Півдня України Григорія Еммануїловича Вейнштейна. Розкрито діяльність Г. Вейнштейна у складі Одеського відділення Імператорського Руського технічного товариства; систематизовано інформацію про його громадську діяльність та ініціативи; актуалізовано питання необхідності дослідження самоорганізаційних процесів у технічному середовищі промислових міст Північного Причорномор’я другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Постать М. Лозинського у національно-визвольному русі на західноукраїнських землях у першій чверті ХХ ст.

Андрій Нагірняк — чт, 07 лис 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлені погляди М. Лозинського на державотворчі процеси, що відбувались на західноукраїнських землях у першій чверті ХХ ст. Окреслено ключові напрями громадсько-політичної діяльності відомого діяча Галичини М. Лозинського. Проаналізовано його політичну та дипломатичну активність під час ЗУНР, а також розглянуто його погляди на можливості вирішення українського питання в період національно-визвольних змагань. Показано діяльність М. Лозинського на Паризькій мирній конференції та звернуто увагу на конфліктну ситуацію між українськими делегаціями.

Зроблено висновок, що М. Лозинський суттєво вплинув на розвиток національно-визвольного руху, відіграючи важливу роль у житті Галичини, де активно просував ідею створення незалежної української національної держави.

Вирішальні дні січня: боротьба за українську Одесу на початку 1918 р.

Віктор Савченко — чт, 07 лис 2024 00:00:00 +0200

Аналіз події більшовицького заколоту 14-17 січня 1918 р. в Одесі, перемога більшовиків у міських повстаннях на півдні УНР вказує на те, що вже тоді російське більшовицьке керівництво використовувала гібридні методи ведення військових дій. Воно застосовувало не тільки хибні й оманливі гасла, але й виступаючи від імені місцевих Совєтов і робітників, не отримали згоди на «революцію» в Одесі від тих же Совєтів і робітничих профспілок. Українське військове та цивільне керівництво Одеси було не підготовлено для відсічі заколотників, але наступного дня, керівник гайдамаків М. Мазуренко зумів не тільки звільнити більшість стратегічних об’єктів, але й поставити місцевих червоногвардійців на межу поразки, від якої останніх спасли загони чорноморських військових моряків і солдат Румунського фронту, що включилися у боротьбу 16 січня, переломивши хід подій. Можна стверджувати, що саме така «військова» складова, ззовні, а не місцеві робітничі загони, забезпечила перемогу одеським більшовикам.

До вад українського війська в Одесі можна віднести: непідготовленість військ до військових дій у місті, частини старшинського складу та представників цивільної адміністрації міста, слабка моральна-психологічна підготовка та мотивація військ, розгубленість, намагання значної частини гайдамаків та юнкерів перейти на «нейтральну» позицію. Гайдамаки не могли передбачити наслідки зміни одної соціалістичної влади на іншу, адже тоді ще не бачили у більшовиках та їх союзників загрози життю окремої людини та нації.

Команда чекістів-ліквідаторів. Передчасна смерть В. Мурського: невиліковна хвороба чи спецоперація ОДПУ (1935 р.)

Лариса Підгірна — чт, 07 лис 2024 00:00:00 +0200

У 1935 році, у Стамбулі, у віці сорока семи років, від онкологічного захворювання передчасно помирає очільник нелегальної резидентури «Стамбульська платформа», представник ДЦ УНР в екзилі, фаховий журналіст і дипломат В. Мурський. Його смерть, фактично зводить нанівець всі проєкти та напрацювання нелегальної резидентури і на довгі десятиліття відкладає отримання Православною церквою України жаданої автокефалії. За кілька місяців по смерті В. Мурського передчасно помирає і лояльний до української політичної еміграції та вирішення питання надання ПЦУ Томосу, Вселенський Патріарх, Фотій II. На думку авторки, такі послідовні передчасні смерті могли бути не випадковими.

З 1929 по 1935 рр. в Стамбулі діяли кадрові представники радянської розвідки, знані як «фахівці по Сходу» та професійні кілери Я. Блюмкін, Н. Ейтінгон в Г. Агабеков, у «послужному списку» яких було чимало спецоперацій по ліквідації неугодних радянській владі осіб - лідерів національного спротиву, релігійних лідерів, очільників білогвардійського руху, радянських біженців і, навіть, колег-чекістів. Авторка досліджує припущення, висунуте й іншими науковцями - можливість ліквідації В. Мурського радянськими спецслужбами.

Дослідивши хронологічний ланцюжок подій і застосувавши емпіричний та інші наукові методи дослідження, авторка робить цілком обґрунтоване припущення, що ліквідація керівника нелегальної резидентури ДЦ УНР в екзилі, «Стамбульської платформи», В. Мурського агентами радянської розвідки за допомогою розробок радянської відомчої токсикологічної лабораторії «Спеціальний кабінет» була абсолютно можливою.

Підтримка українських біженців українською громадою Словаччини засобами соціальних мереж

Марія Казьмирчук — чт, 07 лис 2024 00:00:00 +0200

Підтримка українських біженців українською громадою Словаччини через групи у соціальних мережах. У статті розглядається, як українська громада Словаччини надає підтримку українським біженцям, які прибули до країни в пошуках безпеки та нового майбутнього. Досліджується роль соціальних мереж, зокрема груп у Фейсбук і Телеграм, у створенні можливостей для обміну інформацією, порад, допомоги та підтримки біженців. Також досліджуються конкретні виклики, з якими стикаються біженці в новому середовищі, і визначаються найбільш ефективні форми підтримки. Ця тема досліджується через інтерв’ю з біженцями, аналіз постів, дискусій і взаємодії на згаданих платформах соціальних мереж, а також вивчення відносин між українською громадою та українськими біженцями у Словаччині.