Журнал «Старожитності Лукомор’я» дотримується принципів доброчесності цитування та не допускає практик, спрямованих на штучне підвищення наукометричних показників авторів, редакторів або журналу. Редакція визнає, що посилання повинні мати наукову релевантність, бути змістовно обґрунтованими та безпосередньо пов’язаними з тематикою дослідження.

 До недопустимих практик належать надмірне авторське самоцитування без належної наукової необхідності, непропорційне цитування матеріалів журналу з метою штучного впливу на його показники, «почесне» цитування осіб, які не мають безпосереднього відношення до дослідження, скоординоване взаємне цитування між журналами (citation stacking), а також будь-які форми «примусового цитування», коли додавання певних джерел стає умовою прийняття статті до публікації.

 Редакція не вимагає від авторів включення посилань на публікації журналу як умову розгляду або прийняття рукопису. Рецензентам забороняється рекомендувати додавання посилань на власні роботи або роботи афілійованих осіб без чіткої наукової підстави. У випадку, якщо рецензент пропонує включити додаткові джерела, така рекомендація повинна бути аргументованою та спрямованою винятково на підвищення наукової якості матеріалу.

 Редакція здійснює внутрішній моніторинг цитувань з метою виявлення аномальних патернів, зокрема надмірної концентрації посилань на вузьке коло авторів, установ або видань. У разі виявлення ознак маніпулятивного цитування редакція має право вимагати від автора перегляду списку використаних джерел або ініціювати додаткове експертне оцінювання. Якщо порушення виявляється після публікації, редакція розглядає можливість оприлюднення відповідного пояснення або застосування інших процедур відповідно до політики публікаційної етики.

 Журнал забезпечує, щоб рішення про прийняття статті ґрунтувалося виключно на її науковій якості, оригінальності та відповідності профілю видання, а не на кількості чи характері цитувань. Дотримання цієї політики є обов’язковим для авторів, рецензентів і членів редакційної колегії та спрямоване на підтримання довіри до редакційних практик і наукових результатів.