Утвердження та діяльність сестер Чину св. Василія Великого на Закарпатті та Пряшівщині у 20-х роках ХХ ст.

Анотація

Питання про організацію на Закарпатті обителі сестер василіянок постало на порядку денному восени 1921 р. Саме тоді активізувалися перемовини між монастирем сестер Чину св. Василія Великого (ЧСВВ) у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) і духовними та світськими особами в Ужгороді, прихильними до ідеї поширення їхньої діяльності на теренах краю. Відтак зі Станіславова до Ужгорода прибули перші дві черниці та було започатковано процес створення монастиря. Щоправда, утвердження в Ужгороді сестер василіянок, кількість яких на початку 1922 р. зросла до п’яти, проходило з неабиякими труднощами. Адже на той час на Закарпатті не було належних умов для повноцінного функціонування чернечої обителі. Тож влітку 1922 р. сестри василіянки переїхали до Пряшева. Там вони перебували до осені 1924 р. За цей період сталися зміни в керівництві Мукачівської єпархії. У 1924 р. її новим очільником став єпископ Петро Гебей. На його побажання у вересні того ж року три черниці василіянки повернулися з Пряшева до Ужгорода. Так розпочалася їхня подвижницька місія на Закарпатті. Монахинь відразу ж було залучено до роботи в інтернаті для дівчат. У 1929 р. на Закарпатті налічувалося 28 сестер ЧСВВ. Вони опікувалися двома інтернатами й одним сиротинцем. Кілька василіянок залишилося на Пряшівщині. Там у їхньому віданні перебував сиротинець.