Становлення та еволюція Національної стипендіальної програми Словацької Республіки (2006-2025 рр.): історико-інституційний аспект

Анотація

У статті здійснено історико-інституційний аналіз передумов створення, нормативно-правового забезпечення та етапів розвитку Національної стипендіальної програми Словацької Республіки (НСП) у 2006-2025 рр. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осмислення досвіду інтеграції країн Центрально-Східної Європи до європейського науково-освітнього простору, в якому академічна мобільність є важливим інструментом міжнародної співпраці, наукової дипломатії та «м’якої сили». Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності та системності із застосуванням історико-інституційного, історико-генетичного, історико-порівняльного методів, контент-аналізу та статистичного опрацювання матеріалів Словацької академічної інформаційної агенції (SAIA), урядових документів і дипломатичних джерел.

На основі опрацьованої джерельної бази запропоновано історичну періодизацію еволюції НСП, що охоплює три основні етапи розвитку. Встановлено, що включення програми до переліку програм державного інтересу Словаччини сприяло вдосконаленню її адміністративно-правового регулювання. Проаналізовано особливості вихідної мобільності словацьких дослідників (2 437 стипендіатів), які переважно обирали країни Центральної Європи й англо-американського наукового простору. Виявлено більш ніж дванадцятикратне зростання міжнародного попиту на участь у програмі, що супроводжувалося посиленням конкуренції: у 2025 р. рівень успішності аплікантів знизився до 19%, тоді як загальна кількість іноземних стипендіатів за двадцять років досягла 3 911 осіб.

Окрему увагу приділено українському напряму НСП. На основі авторських розрахунків реконструйовано його структуру, яка охопила 2 487 заявників (22,2% усіх іноземних аплікантів) і 904 призначені стипендії (23,1% від загальної кількості переможців). Встановлено, що основу української участі становили викладачі та науковці (74,6%). Простежено динаміку їхньої участі: від найвищої активності у 2015-2017 рр., коли українці складали понад 40% міжнародного конкурсу, та максимуму релокаційної мобільності у 2022 р. (78 осіб) до різкого зниження результативності у 2024-2025 рр., коли успішність українських аплікантів скоротилася до 19,7%. Зроблено висновок, що основними чинниками цього стали глобалізація конкурсу та посилення участі представників країн Азії і Південної Америки, внаслідок чого НСП дедалі більше орієнтується на підтримку зрілих українських дослідників, які вже мають законні підстави для перебування за кордоном.