Феномен української національної ідеї у контексті історичного розвитку
Анотація
Українська національна ідея, як складний соціокультурний і політичний феномен, пройшла низку етапів становлення та розвитку, зберігаючи в основному свою сутність, але змінюючи форму, сферу дії, функціональне призначення та глибину вираження. Її призначення полягало (й полягає) у консолідації нації для найефективнішої реалізації завдань українського націєтворення, сприяє становленню та розвитку власної національної державності, пробудженню національної самосвідомості та гідності, національної культури й мови, утвердженню економічної незалежності. В умовах переходу від індустріального до постіндустріального (інформаційного) типу суспільства, українська національна ідея потребує суттєвої модернізації, адаптації не лише до жорстких реалій суспільства і політичної нації, а й тих цивілізаційних, геополітичних, економічних викликів, з якими стикається Українська держава на початку 3 тисячоліття. За цих умов потребою є наповнення національної ідеї новим змістом, який відповідав би цивілізаційним, науковим, інформаційним процесам сьогодення. У концентрованому вигляді українська національна ідея охоплює економічні, соціально-політичні, ідеологічні, духовні та релігійні аспекти життєдіяльності української нації: формування соціально-орієнтованої економіки, правової держави, збереження національних традицій, розвиток української мови та культури. Досягнення цих цілей можливо лише за умов пріоритету особистості у суспільстві та державі. Українцям потрібні провідники-особистості, котрі здатні повести за собою народний загал і нести повну відповідальність за реалізацію української національної ідеї.
Українська національна ідея – це сукупність філософських, політичних і моральних принципів, скерованих, з одного боку, на формування у громадянина особистісної позиції, яка конкретизується у його здатності бути спонукуваним інтересом суспільства як власним, бути активним суб’єктом політичного, громадського та культурного життя, а з іншого, – утворення особистісної атмосфери у суспільстві. У разі ослаблення впливу української національної ідеї людина має можливість маніпулювати свідомістю громадян, залишаючи їх пасивним економічним і політичним суб’єктом, не створює умов для свідомої економічної, політичної та громадської діяльності. По-перше, вона продовжує тисячолітню традицію побудови української держави на основі ідеї гуманізму і демократії. По-друге, повертає до життя ідеал людини, яка прагне вдосконалення як для себе, так і суспільства. По-третє, відкриває шлях тим, хто здатний діяти в інтересах держави й суспільства, і, навпаки, закриває тим, хто використовує людину як засіб маніпулювання, а державу як механізм збагачення. По-четверте, відповідає українській філософській і соціально-політичній традиції, що орієнтувалася на формування досконалої людини. Загальнонаціональне визнання української національної ідеї, сприятиме відстороненню від влади посередньої людини, яка за її психологічним, інтелектуальним і духовним потенціалом не здатна діяти в інтересах нації.
Фінансування:: Стаття підготовлена за результатами фундаментального дослідження «Український національно-визвольний рух новітньої доби» (12.2017-12.2027) № держреєстрації 0117U005578.
Завантаження
Посилання
Акименко О., Данілов О. Національна ідея України: соціально-психологічний аспект. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (педагогічні науки). 2015. № 7 (296). Ч. 1. С. 6-14.
Бичко А. Етнічні першоджерела національної ідеї. Психологія і суспільство. 2012. № 2. С. 31-39.
Вауліна Ф. Мовний аспект утворення національної ідеї. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. «Питання політології». 2009. № 861. С. 192-196.
Гринів О. Українська національна ідея як засіб національного самоусвідомлення. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. Вип. 1. С. 5-11.
Іваненко В.В., Кривошеїн В.В. Історія Влади чи влада Історії? [Рец. на кн.: Історик і Влада. Колективна монографія / Відп. ред. В. Смолій; Тв. кер. проекту І. Колесник. – К.: Інститут історії України НАН України, 2016]. Грані. 2017. Т. 20, № 5 (145). С. 67-70.
Кіндратюк Б.Д. Дзвонарська культура України: монографічне дослідження. Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, 2012. 896, [6] с.: іл. + 1 CD-ROM. (Історія української музики; вип. 19. Дослідження).
Костельнюк М. Концептуалізація національної ідеї в умовах державотворчого процесу в Україні. Регіональні студії. 2019. Вип. 18. С. 57-61. DOI: https://doi.org/10.32782/2663-6170/2019.18.9
Клюй A. Українська національна ідея як проблема суспільно-політичної думки: поч. ХХ ст. та сучасності. Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Філософія. Соціологія. Політологія. 2014. Т. 22, Вип. 24 (1). С. 61-66. URL: https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/view/333
Литвиненко О. Українська національна безпека: стислий нарис. Стратегічні пріоритети. 2011. № 2. С. 121-125.
Медвідь Ф. Українська національна ідея як детермінанта державотворчих процесів. Політичний менеджмент. 2005. № 1. С. 35-43.
Михальченко М. Українська національна ідея як регулятивна сила в загальнодержавному і регіональному масштабах. Регіональні версії української національної ідеї: спільне і відмінне. Збірник статей / за ред. О.М. Майбороди. Київ: Світогляд, 2005. С. 9-34.
Рябчук М. Постколоніальний синдром. Спостереження. Київ: «К.І.С.», 2011. 240 с.
Сергієнко Т. Національна ідея та її вплив на розвиток сучасного українського суспільства. Політикус. 2023. № 4. С. 86-91. DOI: https://doi.org/10.24195/2414-9616.2023-4.14
Сміт Е. Національна ідентичність. Київ: Основи, 1994. 224 с.
Bazaluk O. The Basics of Ukrainian Geophilosophy. At the Turn of Two Cultures. Journal of the Humanities. Philosophy (Pereiaslav-Khmelnytskyi). 2015. № 37. Р. 7-13.
Переглядів анотації: 0 Завантажень PDF: 0

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

