Вітрина модерної Чехословаччини: національна репрезентація на Виставці сучасної культури в Брно 1928 року

Анотація

У статті досліджено Виставку сучасної культури в Чехословаччині, що відбулася у Брно 26 травня – 14 жовтня 1928 року з нагоди десятиріччя утворення Чехословацької республіки. Виставку розглянуто не лише як важливу подію в історії функціоналістичної архітектури та виставкової справи, а передусім як масштабний механізм державної та національної репрезентації. Проаналізовано організаційні засади та просторову структуру виставкового комплексу в Брно-Пісарках, роль модерної архітектури у формуванні образу молодої республіки, а також функціонування художнього відділу як середовища, в якому особливо виразно проявилися суперечності між інтеграційною риторикою держави та реальною практикою представлення її національних спільнот.

Джерельну основу становлять головний путівник і каталоги виставки, тогочасна чеська та словацька преса, німецькомовні виставкові видання, цифрові бази мистецьких експозицій, матеріали з історії Брненського виставкового центру та сучасні чеські й англомовні дослідження. Показано, що архітектурний ансамбль виставки створював цілісний образ раціональної, технологічно розвиненої та культурно зрілої держави, однак організація художньої репрезентації відтворювала нерівний доступ різних груп до символічних ресурсів.

Особливу увагу приділено порівнянню німецької та словацької присутності. Німецька культура була включена до загальнодержавного проєкту через модель інституційно оформленої паралельної репрезентації: німецькі представники працювали в комітетах, Німецький університет у Празі брав участь у науковій експозиції, «Werkbund der Deutschen» отримав окремий павільйон, а німецький виставковий комітет підготував власне видання. Натомість словацьке мистецтво, формально включене до поняття «чехословацького», мало мінімальну окрему видимість: словацька критика фіксувала участь лише двох митців із трьома картинами, відсутність представника Словаччини в підготовчому комітеті та обмежений виставковий простір для «Umělecká beseda slovenská». Окремо простежено територіальні асиметрії репрезентації: домінування брненсько-моравського контексту та майже повну відсутність окремого представлення Підкарпатської Русі.

Зроблено висновок, що виставка 1928 р. була водночас успішною модерністською презентацією держави та свідченням меж чехословацької інтеграційної моделі. Вона демонструє, що реальна національна видимість визначалася не тільки формальним політичним статусом спільноти, а й наявністю власних інституцій, доступом до організаційних комітетів, окремого виставкового простору та можливістю продукувати власний публічний культурний наратив.