Локальна шляхта Правобережної України в імперській політиці пошуку компромісів (кінець XVIII – початок ХІХ ст.)

Анотація

Досліджено трансформацію становища місцевої шляхти після інкорпорації правобережних територій до Російської імперії. Аналізується варіативність імперської політики щодо досягнення соціальної стабільності у регіоні зі складною соціоетнічною структурою. Розглядається фундаментальний конфлікт між прагненням шляхти зберегти автономію та намаганням імперської влади встановити тотальний контроль. Особлива увага приділяється судовій владі як ключовому механізму узгодження інтересів центру та периферії. Виділено етапи імперської політики: від збереження річпосполитських процедур до активного впровадження російських органів за Катерини II, що призвело до часткової втрати впливу шляхти.

Детально аналізується політика компромісів Павла I, спрямована на відновлення елементів попередньої судової традиції. При цьому зовнішня реставрація супроводжувалася посиленням бюрократичного контролю й обмеженням незалежності судів. Підкреслюється, що попри видимість повернення до старих порядків, фактичне функціонування нових установ було жорстко регламентоване імперською владою. Зроблено висновок, що локальна шляхта, незважаючи на незадоволення, була змушена прийняти нові «правила гри» через загрозу повної втрати впливу та асиміляції у середовищі імперської еліти.