Команда чекістів-ліквідаторів. Передчасна смерть В. Мурського: невиліковна хвороба чи спецоперація ОДПУ (1935 р.)

Анотація

У 1935 році, у Стамбулі, у віці сорока семи років, від онкологічного захворювання передчасно помирає очільник нелегальної резидентури «Стамбульська платформа», представник ДЦ УНР в екзилі, фаховий журналіст і дипломат В. Мурський. Його смерть, фактично зводить нанівець всі проєкти та напрацювання нелегальної резидентури і на довгі десятиліття відкладає отримання Православною церквою України жаданої автокефалії. За кілька місяців по смерті В. Мурського передчасно помирає і лояльний до української політичної еміграції та вирішення питання надання ПЦУ Томосу, Вселенський Патріарх, Фотій II. На думку авторки, такі послідовні передчасні смерті могли бути не випадковими.

З 1929 по 1935 рр. в Стамбулі діяли кадрові представники радянської розвідки, знані як «фахівці по Сходу» та професійні кілери Я. Блюмкін, Н. Ейтінгон в Г. Агабеков, у «послужному списку» яких було чимало спецоперацій по ліквідації неугодних радянській владі осіб - лідерів національного спротиву, релігійних лідерів, очільників білогвардійського руху, радянських біженців і, навіть, колег-чекістів. Авторка досліджує припущення, висунуте й іншими науковцями - можливість ліквідації В. Мурського радянськими спецслужбами.

Дослідивши хронологічний ланцюжок подій і застосувавши емпіричний та інші наукові методи дослідження, авторка робить цілком обґрунтоване припущення, що ліквідація керівника нелегальної резидентури ДЦ УНР в екзилі, «Стамбульської платформи», В. Мурського агентами радянської розвідки за допомогою розробок радянської відомчої токсикологічної лабораторії «Спеціальний кабінет» була абсолютно можливою.