Польсько-українська спадщина Уманської василіянської школи: погляд крізь століття

Анотація

У статті здійснена спроба проаналізувати польсько-українську спадщину василіянської школи в Умані шляхом висвітлення основних питань її існування. Уманська василіянська школа є прикладом освітнього закладу, де зустрічалися різні світи: унійний (греко-католицький), католицький і православний; польський і український; релігійний і світський. Опрацювання теми «Польсько-українська спадщина василіянської школи в Умані» передбачало використання загальнонаукових, спеціально-історичних та просопографічних методів дослідження.

Історія василіянського монастиря та школи в Умані є цікавою ілюстрацією польсько-української взаємодії, яка проявляється в історико-архітектурній цінності самої будівлі, історії обителі, у місіонерській і просвітницькій діяльності ченців, еволюції освітнього закладу, творчих і наукових кар’єрах учнів.

В Уманській василіянській школі панувала атмосфера, яка в учнівській спільноті школи сприяла формуванню ностальгічних уявлень/переконань за ідеями Речі Посполитої у XVIII ст. Це, на нашу думку, пов’язане, по-перше, з тим, що поляки складали більшість серед учнів, а по-друге, що система навчання у василіянських школах формувалася під впливом освітніх та ідеологічних впливів Речі Посполитої.

Статтю підготовлено в рамках Стипендійної програми «Badaj na Ukrainie / Досліджуй в Україні» Центру діалогу ім. Юліуша Мєрошевського ( серпень-листопад 2024 р.).