Еклезіологічна тематика у східній донікейській традиції

Анотація

Усвідомлення важливості збереження єдиної кафолічної Церкви в сприятливий історичний момент становлення Східної Римської (Ромейської) або Візантійської імперії імператором Константином І, а не тільки єпископською меншістю знайшло свій перший вияв уже під час І Нікейського собору. Якщо говорити про зрілість богословської думки щодо цього питання на момент засвоєння учнями апостолів усних передань на кінець 1 ст., то ідея єдиної кафолічної Церкви вперше була досвідом пережита та письмово розпочата учнем апостола Іоанна священномучеником Ігнатієм Богоносцем, якому єпископство було вручено самими ж апостолами. Першочерговим завданням постає аналіз і систематизація джерел щодо такого відгалуження патрології як історія Церкви. Тому більшою мірою увага буде зосереджена на постаті батька церковної історії Євсевія Кесарійського, який станом на 326 р. замість Осії Кордубського став у ранзі найближчих радників Константина у релігійних питаннях. Тому і джерельні свідчення батька християнської історії потребуватимуть аналізу, критичності прочитання через непоодинокі історіографічні свідчення про неоднозначність поглядів Євсевія Кесарійського та будуть ключовою джерельною базою порушеного питання. Цей аспект також виявляє свою важливість у рамках еклезіологічної проблематики донікейського періоду.