Військова служба жінок у роки Другої світової війни у дискурсі британського істеблішменту

Анотація

Масштаби бойових дій у роки Другої світової війни та втрати країн антигітлерівської коаліції у перші роки після її початку призвели до значного браку чоловічих ресурсів для служби в їхніх збройних силах. Тому деякі з цих держав, серед яких і Велика Британія, були змушені переглянути свою політику й ухвалити непросте рішення про початок рекрутування жінок до війська. Однак масштабне залучення британок до військової служби не означало для них отримання рівних прав з побратимами, адже воно супроводжувалося ухваленням на державному рівні рішень, які не передбачали для них рівної оплати праці, накладали заборону на застосування ними зброї, а також низку інших обмежень, частина з яких була переглянута впродовж збройного конфлікту у зв’язку з військовою необхідністю.

Аналіз змісту дебатів, які точилися у парламенті Великої Британії з приводу запровадження тих чи інших змін у статусі військовослужбовиць, в організації їхньої служби дасть змогу поглибити наявні знання щодо гендерної політики Великої Британії у 1939-1945 рр. та впливу на неї військової необхідності, визначити основне коло стереотипів, що побутували на той час у політичних колах країни щодо перебування жінок на службі у збройних силах.

Мета цієї статті – проаналізувати особливості дискурсу британського істеблішменту щодо проблеми військової служби жінок під час Другої світової війни на основі аналізу стенограм дебатів у Палаті громад і Палаті лордів парламенту Великої Британії. Авторка доходить висновку, що депутати британського парламенту впродовж війни зверталися до проблеми організації служби жінок у збройних силах країни. Фактично всі важливі зміни в ній обговорювалися законотворцями і викликали жваву дискусію. Серед депутатів та депутаток були як противники, так і прихильники залучення жінок до військової служби. Часто у стінах парламенту звучали твердження про те, що цивілізовані суспільства не мають допускати жінок до військової служби, постійно підкреслювалися вимушеність допуску їх до збройних сил і небойовий характер обов’язків. Однак, це не стало перешкодою для ухвалення рішень про їхній призов до війська, допуск до широкого кола посад, зокрема в ППО, тощо.