«Утопічний» аспект «загальноруської» історії: рецепція М. Гоголя

Анотація

У 1852 р. в Москві помер Микола Гоголь, однак його творча спадщина продовжує жити у текстах, таких, як «Тарас Бульба», «Ніс», «Шинель», «Ревізор», «Мертві душі» й ін. Фактично відтоді і дотепер національна ідентичність М. Гоголя, його культурно-мистецький вплив на майбутні покоління, який годі переоцінити, досі видаються наріжним каменем української та російської історіографії, враховуючи, що поза літературознавством роль Гоголя як інтелектуала та християнського мислителя привертає дедалі більшу увагу. Так, попри рефлексії над викликами сучасності, письменник, з одного боку, послідовно реагував на націєтворчі процеси у межах Російської імперії, з іншого – зважав на суспільне життя провідних європейських країн. Відповідно, однією з таких Гоголевих рефлексій, врешті-решт, став осмислений імперіальний образ Русі як національної ідеї та культурного міфу, що досліджувався та формувався у період загальнослов’янського романтизму першої половини ХІХ ст. У зв’язку з цим у статті розглянуто історіософську концепція «загальноруської» історії М. Гоголя з погляду утопічних і темпоральних проекцій на українське минуле і з української перспективи.