Миколаївщина на топографічних картах і в описах ХVІІІ ст.

Анотація

Стаття присвячена публікації й аналізу низки топографічних карт Побужжя та Поінгулля ХVІІІ ст. тієї місцевості, де пізніше розбудовувався Миколаїв, корабельні верфі й інша міська інфраструктура. З’ясовано, що найстійкішим гідронімом цього району є Виноградна криниця (пізніше балка та коса), який з’явився на «Мапі України» ще у 1648 р., та в книзі «Опис України…» Г.Л. де Боплана 1651 р. Потім знаходимо його на картах 1770 і 1775 рр., причому в двох випадках з трьох він пов’язаний з місцем, де згодом існувала урочище Спаське. Вживання назви Вітольд Хаммамі (лазня Вітовта) біля редуту на «Карті кордонів Польщі» Дж.А. Річчі-Занноні станом на 1767 рік пізніше не підтверджується нічим, крім іншої карти того ж автора 1774 р. Реальнішою є Вітевка – балка на картах Р. Томілова 1775 р. та хутір запорожця Горба там саме (на місці майбутнього Богоявленська), зафіксовані на «Карті околиць рік Дніпра і Бугу» 1784-1785 рр. Це спростовує походження топоніма Вітовка від прізвища І. де Вітта (1738–1814), про володіння якого землями у даному районі не свідчить жодний факт. Опублікована також «Карта річки Інгулу» 1788 р. з позначенням на лівому березі земляного форту, зведеного близько 1737 р., поселення запорозьких козаків і начерком проекту Адміралтейства. На сьогодні це єдиний відомий детальний план місцевості Миколаєва, знятий напередодні його зведення.