Підготовка вчителів для шкіл духовного відомства у перше десятиліття 20-го століття

Анотація

У статті на основі звітів Київського єпархіального спостерігача за церковними школами за 1908/1909, 1909/1910 і 1910/1911 навчальні роки представлена систематизована інформація про другокласні школи духовного відомства, які готували учительські кадри для нижчих типів шкіл – церковнопарафіяльних і шкіл грамоти. Такі школи почали відкривати з 1895 р., а нормативно-правове підґрунтя для їх функціонування було сформоване у 1902 р.

З дванадцяти повітів Київської єпархії, другокласні школи існували у дев’яти – Бердичівському, Звенигородському, Канівському, Липовецькому, Радомишльському, Сквирському, Уманському, Чигиринському, Київському та м. Київ. Усіх їх в єпархії налічувалося 12 (11 чоловічих і 1 жіноча), а з 1910/1911 навчального року – 11, так як Липовецька школа була пошкоджена пожежею і її закрили. Назви шкіл походили від назв населених пунктів, у яких вони розташовувались – Будаївська, Липовецька, Спиченецька, Кирилівська, Полствинська, Трощанська, Кривенська, Кузьмино-Гребельська, Головківська, Михайлівська, Ржищівська. Дві останні існували при монастирях: при Михайлівському Золотоверхому у Києві та при Св. Преображенському у Ржищеві Київського повіту.

У системі духовної освіти другокласні школи відігравали особливу роль: вони були аналогічними педагогічним училищам і готували учителів для нижчих типів шкіл. Їх особливість полягала у тому, що велика увага приділялася педагогічній практиці та практичній підготовці до життя. Окрім 13 основних предметів, найважливішими серед яких був Закон Божий і церковний спів, учні вивчали дидактику та практикувались у підшефних школах. У деяких школах навчали ремеслам, опановувались музичні інструменти, а у Ржищівській жіночій школі учениць вчили шити одяг.

У статті наведені статистичні показники: кількість учнів, кількість тих, хто проживав у гуртожитках, суми платні за гуртожитки, кількість благодійницьких коштів для підтримки шкіл чи надання стипендій окремим учням, представлена кількісна характеристика учительського корпусу даного типу шкіл, зазначені показники працевлаштування випускників.

Така незначна кількість шкіл, які готували учителів для нижчої ланки церковного шкільництва, не могла вирішити питання кадрового забезпечення. Та все ж, кількісні показники практики функціонування другокласних шкіл, що відобразились в офіційних єпархіальних звітах, розширюють уявлення про систему освіти, про освітянську діяльність православного духовенства у 19 – перші десятиліття 20 ст.