Пропагандистські твори школи бойчукістів в українських мистецьких деколоніальних практиках

Анотація

У статті розглянуто мистецькі практики Михайла Бойчука та його школи у фокусі деколоніальних практик сучасних українських художників, а також інституційних виставкових проєктів у Києві та Львові.

Переосмислено питання ідейних засад бойчукізму та їх співвіднесення з українським мистецьким рухом. Разом з тим, були проаналізовані підстави співпраці Михайла Бойчука та його учнів з більшовиками в рамках «ленінського плану монументальної пропаганди». У рамках дослідження розглянуто пропагандистські твори школи Бойчука з позиції української деколоніальної перспективи.

Розглянуто мистецькі практики присвячені спадщині школи Бойчука з позиції українського деколоніального дискурсу. Виставка «Бойчук, бойчукісти, бойчукізм», яка відбулась у Львові в 1991 р., стала першою ретроспективною виставкою творів бойчукістів у незалежній Україні й одним з перших постколоніальних проектів присвячених бойчукізму. Виставковий проект Мистецького Арсеналу «Бойчукізм. Проект “великого стилю”» запропонувала новий наратив репрезентації творчої спадщини монументальної школи Бойчук – український національний проект «великого стилю», що сприяло подальшій деколоніальній рефлексії творів школи Бойчука. Виставка мисткині Каріни Синиці «Відреставрувати тріщини у висохлому шарі неможливо» стала художньою практикою, суть якої була у переосмислені монументальної пропагандистських розписів їх через деколоніальне очищення.