Вирішальні дні січня: боротьба за українську Одесу на початку 1918 р.

Анотація

Аналіз події більшовицького заколоту 14-17 січня 1918 р. в Одесі, перемога більшовиків у міських повстаннях на півдні УНР вказує на те, що вже тоді російське більшовицьке керівництво використовувала гібридні методи ведення військових дій. Воно застосовувало не тільки хибні й оманливі гасла, але й виступаючи від імені місцевих Совєтов і робітників, не отримали згоди на «революцію» в Одесі від тих же Совєтів і робітничих профспілок. Українське військове та цивільне керівництво Одеси було не підготовлено для відсічі заколотників, але наступного дня, керівник гайдамаків М. Мазуренко зумів не тільки звільнити більшість стратегічних об’єктів, але й поставити місцевих червоногвардійців на межу поразки, від якої останніх спасли загони чорноморських військових моряків і солдат Румунського фронту, що включилися у боротьбу 16 січня, переломивши хід подій. Можна стверджувати, що саме така «військова» складова, ззовні, а не місцеві робітничі загони, забезпечила перемогу одеським більшовикам.

До вад українського війська в Одесі можна віднести: непідготовленість військ до військових дій у місті, частини старшинського складу та представників цивільної адміністрації міста, слабка моральна-психологічна підготовка та мотивація військ, розгубленість, намагання значної частини гайдамаків та юнкерів перейти на «нейтральну» позицію. Гайдамаки не могли передбачити наслідки зміни одної соціалістичної влади на іншу, адже тоді ще не бачили у більшовиках та їх союзників загрози життю окремої людини та нації.